ГЛАВА ШОСТА. ПРОЕКТ КОЛІБРІ Цвинтар 12:42. Це був похмурний день. Сонце було затягнене хмарами. Віяв легенький вітерець, та розхитував калитку, яка служила входом до одного з нагробків. Навколо багато схожих надгробків, кожен різнився лише зображенням померлих людей, датами їхньої смерті та побажання від близьких людей. Нажаль, сьогодні у них буде поповнення. По дорозі цвинтаря, без поспіху їхала катафалка, а ззаду неї декілька десяток людей. Серед них ми можемо впізнати батьків Марії, а також Івана Федоровича . Усі були у розпачі. Бачила би Маша свої похорони. Гроб був закритий, воно і не дивно, після такого удару об землю дівчина мала не дуже добрий вигляд, тому краще так, але це все пусті балачки. Правда у тому, що у середині було пусто. Під молитви батюшки усі дійшли до місця поховання. Її було вирішено поховати на старому кладовищі біля покійного діда. На це рішення наполягала мати, тому що для її батька Марія була всім, та перед ...
Публікації
- Отримати посилання
- X
- Електронна пошта
- Інші додатки
Опубліковано
Ігор Лиманчук
ГЛАВА П'ЯТА. НОВЕ ЖИТТЯ Маша сиділа та зацікавлено дивилася на злагоджену роботу дівчат. Схоже, це не перше їх завдання. Дівчина себе відчувала непотрібною, слабкою. Це не подобалось їй, наче завдання її, але виконують інші, а сама Марія наче вантаж. Незабаром, на дорозі з’явилися поліцейські машини. З увімкненими мигалками вони почали переслідувати дівчат. - Дідько, швидко вони знайшли нас! – сказала Варвара. - Схоже по супутнику вистежили. – припустила Катя. - Катя, можеш зламати їх базу даних та збити їх з маршруту, а я поки спробую зникнути з їхніх очей. – продовжувала Варвара - Виконую, дайте час. - У нас немає часу! Мерщій! Варвара почала прибавляти газу та збільш...